|
ПрезентаціяПро автораІсторія перекладуСвідоцтво В.О. Громова
Приклади перекладу В.Є.Різниця в перекладахНагороди
«Вічне Євангеліє» – Хліб для кожної родини!

СВІДОЦТВО АВТОРА ПЕРЕКЛАДУ В.О. ГРОМОВА
«До свого покликання – перекладу Святого Письма – я йшов усе своє життя…»

Кожна людина має своє покликання від Бога, і дуже важливо, коли Бог дає нам Свої одкровен­ня, бути слухняним Йому й виконувати те, для чого власне Він нас і народив на цій землі. Тому що, якщо відмежуватися від свого покликання, то незрозуміло, для чого ти прожив своє життя на землі? Чи виконав ти волю Божу? Тому й Ісус, молячись у Гефсиманському саду, говорив: «Нехай буде воля Твоя, Отче, а не Моя...» і зійшов на Голгофський хрест, оскільки це було Його призначенням.

Для моєї місії, пов’язаної з перекладом Святого Письма, Бог готував мене все моє життя. Але Він відкрив мені це в 1992 році, коли мені виповнилося 40 років. І це одкровення я одержав під час мого навчання в Біблійному інституті "Христос для народів" під час мого спілкування з викладачем, який був за фахом юристом. Справа в тому, що за освітою я юрист, адвокат, але моя загальна освіта починалася в Київському суворовському військовому училищі, де з одинадцяти років мене готували як майбутнього військового перекладача. Потім навчався ще в одному військовому інституті іноземних мов, але не встиг його закінчити, тому що під час військових навчань захворів і був вимушений обирати: продовжувати далі військову кар’єру після лікування, чи комісуватися. Я обрав останнє, вступив до Київського держуніверситету і став юристом. В університеті я продовжував удосконалювати свою перекладацьку майстерність. Так, для своєї дипломної роботи в університеті я переклав Карний Кодекс Сомалі, порівняв його з італійським Карним Кодексом (тому що Сомалі була колонією Італії) і показав “переваги” нашого українського законодавства. У ті часи це було дуже актуально, і це була готова докторська дисертація. Мені було запропоновано вчитися в аспірантурі, але я відмовився, вирішивши, що повернуся до неї пізніше.

Після закінчення університету, я працював у прокуратурі військової частини, яка згодом займалася розслідуван­ням наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Досить часто мені довелося їздити в закриту зону, в результаті чого у лютому 1987 року, я переніс важку форму інфаркту міокарда у свої 34 роки. Це дійсно було справжнім чудом, що я взагалі вижив, тому що інфаркт був ускладнений анафілактичним шоком на уведені медикаменти. І лікарі сказали: “Якщо Господь його не спасе, то йому вже ніхто не допоможе…”. І в той час, коли я практично вмирав і бачив видіння, що моє життя ось-ось обірветься, заволав до Нього: “Господи!!! Я не хочу вмирати! Спаси мене!” І в ту ж саму мить я побачив у видінні, що життя моє було спасенне, і я зрозумів, що я не помру, і з мене заюшив холодний піт, як із цебра… Господь дарував мені друге життя. Я розумів, що це не просто так, а для певної мети. Залишивши за станом здоров’я роботу в прокуратурі військової частини, я перейшов на роботу в адвокатуру, де став успішним адвокатом, але продовжував посилено шукати Господа. Зрештою, настав день, коли я усвідомлено віддав своє життя, своє серце своєму Спасителю, Тому, за чиєю великою милістю воно дотепер ще б’ється.

На Різдво 1991 року, я був посланий церквою в Америку в складі супроводжуючих групу чорнобильських дітей і перед нашим поверненням на Україну мені запропонували вчитися в міжнародному міжконфесійному біблійному інституті «Христос для народів» у Далласі, штат Техас. Одержавши благословення від Господа й мого пастора, а також згоду зі свого місця роботи, я поїхав за призначенням, де й учився протягом трьох з половиною років.

Час мого навчання в інституті було визначено Самим Господом, тому що Він сказав у Своєму слові до мене: «... ти будеш у благословенному місці, не опирайся Моїй роботі...». Я довго розмірковував, про яку ж роботу говорить мені Господь? Так трапилося, що ще до мого навчання в біблійному інституті я отримав подарунок від Господа по моїх молитвах до дня мого народження – Біблію в синодальному перекладі. Зовсім незнайомі люди зі Сполучених Штатів Америки надіслали її мені, відповідно до анкети, яку я заповнив на одному з євангелізаційних зборів у Санкт-Петербурзі. Коли я отримав її, то був безумовно щасливий, і відтоді ця книга завжди зі мною.

Коли я вперше відкрив її, то першими віршами, які я прочитав у моїй Біблії, були слова: «Сын мой! Словам моим внимай, и к речам моим приклони ухо твоё; да не отходят они от глаз твоих; храни их внутри сердца твоего; потому что они жизнь для того, кто нашёл их и здравие для всего тела его. Больше всего хранимого храни сердце твоё, потому что из него источники жизни» (Приповiстi 4:20-23). Ці слова стали для мене подібно бальзаму для мого серця та інструкції на все моє життя. Опинившись в Америці, я зателефонував тим людям, які надіслали мені Біблію, щоб ще раз подякував їх. У відповідь, вони запросили мене до себе в Аризону в гості на три дні.

По завершенню мого візиту в Аризону, рано вранці, в день мого від'їзду, господині подзвонила свекруха, і довідавшись, що в її домі адвокат “із Росії” (так вони називали всіх, хто був з колишнього Радянського Союзу), вона нагадала їй про те пророче слово, що було в їхньому домі рік назад. Тоді господиня принесла мені свій зошит, у якому було записано слово від Господа, і де було сказано: «Через рік у цьому домі буде адвокат, і цей адвокат внесе зміни в закон, будучи дуже ревним до закону, немов апостол Павло...». Коли я прочитав те пророцтво, де ще багато іншого було сказано про характеристику того адвоката, то, незважаючи на те, що я опинився в їхньому домі в точності рік по тому, я все-таки сказав: “Ну це, швидше за все, не про мене!
По-перше, у нас закон приймає Парламент, а в Сполучених Штатах – Сенат. А по-друге, я дуже “маленький адвокат”, щоб вносити які-небудь зміни до карного або в цивільного закону, або до самої Конституції ”. І все-таки, ставлячись шанобливо до пророчого слова, я переписав його для себе.

У біблійному інституті, вивчаючи давньоєврейську й давньогрецьку мови, і ретельно дослі­джуючи те, що написано в оригіналі Біблії, і порівнюючи з різними англійськими перекладами Біблії, я бачив багато різночитань із російським синодальним перекладом. Для довідки треба сказати, що взагалі в Америці існує більше ста офіційних перекладів Біблії англійською мовою. Синодальний же переклад робився майже 200 років тому. В 1816 році з'явився перший синодальний переклад чотирьох Євангелій. Причому це був паралельний переклад: старослов’янський і російський синодальний одночасно. В 1826 році був виданий весь Новий Завіт російською мовою, який без особливих змін друкується й донині. А вся Біблія російською була видана в 1876 році.
Так у мене з'явилося спонукання все більше й більше досліджувати оригінал Священного Писання, особливо Новий Завіт, написаний давньогрецькою мовою, порівнюючи його з нашим синодальним перекладом, і я все частіше переконувався, наскільки багато неточностей, які перешкоджають одержувати ті одкровення, які має оригінал, і, взагалі, набагато краще розуміти істину. Адже кожне слово Бога має велике значення!

Для мене навіть було важливим те, де стоїть кома! Мене такі факти як юриста й перекладача приводили до непорозуміння: невже дотепер ніхто не міг зробити бездоганного, абсолютно точного стосовно оригіналу, перекладу російською мовою, ну хоча б Нового Завіту? Подібно тому, як і Біблія короля Якова (KJV), що має чудовий поетичний стиль, але деякі слова застаріли, а деякі не відповідають оригіналу, і розуміючи важливість цього питання, в 1978 році в Каліфорнії відбулася спеціальна конференція, на якій вчені-біблеїсти обговорили цю проблему й визнали, що в цьому перекладі є біля семи тисяч теологічних неточностей. І протягом наступних десяти років був зроблений новий переклад і була видана нова версія Якова (NKJV).

Згадую, як по предмету «Фінансове право» нам читав лекції адвокат Тейлор Ніколс, дуже до­свідчений юрист, який працював при біблійному інституті. Якось він сказав: «Я чув, що серед вас учиться адвокат з Росії?» Я, піднявшись, підтвердив це, оскільки для них у той час, що Україна, що Росія – бу­ло те саме: «Раша» (Russia). Він попросив мене зайти до нього після занять в офіс, щоб трохи поспілкуватися. І ми розмовляли з ми з ним десь години півтори, говорячи про все: про законодавство Америки й України, про роботу адвокатів та їхню заробітну плату, про Сенат, деякі речі про себе.

Він розповів мені, що будучи людиною консервативною, за все своє життя він ніколи не був за кордоном, крім одного разу. Коли йому було 19 років, він служив у морській піхоті, вони дислокувалися в Англії й повинні були форсувати Ла-Манш, відкриваючи другий фронт в 1944 році. «Висадка десанту мала бути дуже важкою, з великими втратами, – говорив він. – Оскільки плацдарм являв собою плоскогір’я, відкритий берег, і ми знали, що багато хто з нас загине під час цієї операції. Перед початком операції я молився Господеві в пошуках відповіді на питання: чи виживу я. І пішов до пророка. Через пророка до мене було слово від Господа, Який сказав мені, що я не загину і буду жити довго. Через нього Господь сказав мені про все моє життя, але мене здивувало й те, що в цьому пророчому слові було сказано, що в моїх зрілих роках я зустріну адвоката з Росії й ця зустріч назавжди змінить його долю, оскільки "він Мій обраний сосуд і зробить ту роботу, яку Я йому повелю".

Ось, – сказав Ніколс, – цей день настав, коли я все-таки зустрів адвоката з Росії, хоча ніколи більш не їздив за кордон, але те пророцтво здійснилося». А потім він поклав руку на Біблію, що лежала на його столі, і сказав: «Незважаючи на те, що я адвокат, але Біблія – це закон мого життя! Я живу за біблійними принципами й духовними законами». І коли він промовив ці слова, для мене, як грім серед ясного неба, відкрився сенс того пророцтва, що я переписав раніше, стосовно того, що той адвокат, про якого йшла річ у пророцтві, буде причетний щодо зміни закону... Лише тоді я зрозумів, про який Закон ішла мова, і про що говорив Господь у пророчому слові!

Я був вражений тим одкровенням, і в той же час на мене зійшов трепет і страх за велику відповідальність мого покликання. Я не став відразу братися за переклад, а лише почав молитися й просити підтвердження у Господа цього одкровення. Молився місяць, два, три, і одного разу (у той час я працював в бібліотеці біблійного інституту), моя начальниця сказала мені, що один викладач хоче частину своєї бібліотеки подарувати інституту, і просила мене ті книги перевезти від неї в бібліотеку. Коли я прийшов до неї, то, якщо можна так сказати, на мить втратив дар мови: на килимі, у центрі кімнати лежала гора книг! І взагалі розміри її бібліотеки вражали. Вона побачила мій стан і сама запропонувала, що якщо мені особисто потрібні якісь книги, я без засоромлення можу взяти. Звичайно, я поцікавився: «Скільки?» І вона відповіла мені: «Стільки, скільки вам потрібно». Мені потрібно було багато, тому що серед них були унікальні екземпляри Біблій, словників, симфоній і іншої довідкової літератури. Я відвіз до себе дві легкові машини! Але й ця кількість становила менш десяти відсотків від тієї кількості книг, які вона подарувала бібліотеці. Те, що одержав як благословення, було для мене свого роду знаряддям, завдяки якому я міг би почати робити переклад, досліджуючи Писання. Я зрозумів, що це було однією з відповідей на мої молитви й підтвердженням пророцтву про моє покликання. Але мої друзі порадили мені одержати ще й друге підтвердження, як це було в історії з Гедеоном.
Минуло ще кілька місяців молитов до Господа з проханням підтвердити Його суверенну волю на цей труд на ниві Божій. Якось під час наших поїздок у колонію як тюремного служіння, я зустрівся з капеланом. Він виявився римо-католиком, солідного віку вчена людина: він знав сім мов, закінчив Єрусалимський біблійний інститут, зробив свій переклад із грецької Нового Завіту, і який був схвалений Ватиканом. Ми розговорилися з ним, і я розповів йому про те, що Господь також призиває мене почати роботу над перекладом, але я чекаю остаточного підтвердження Його волі. Вислухавши мене, він наставив на мене вказівний палець і сказав: «Ти будеш винний перед Ним, якщо не зробиш те, що Він повелів тобі зробити, і не виконаєш те, до чого Він тебе покликав!» Ці Його слова я записав для себе, і більше не спокушав Господа підтвердженнями.

Я зрозумів, що якщо Бог тебе до чогось покликав, то Він дасть тобі для виконання цього все необхідне: і мудрість, і віру, і терпіння, і помазання, і знання мов, і помічників – все це від Нього! Але головне, що Він дає – одкровення!

Одержавши друге підтвердження, і вже маючи страх Господній, не зробити ту роботу, до якої Він мене покликав, я не міг. З першого січня 1993 року я приступив до перекладу Нового Завіту з оригінального грецького тексту Текстус Рецептус. І лише тоді мені відкрився зміст пророчого слова, яке я одержав перед тим, як я їхав учитися до біблійного інституту: «Не впирайся роботі Моїй». Тепер я про­довжу­вав молитися про мудрість для виконання цієї роботи й про слухняність Духу Святому. Вірш за віршем, місяць за місяцем, рік за роком тривала ця робота. В 1995 році в Америці вийшла перша редакція нового перекладу. Після мого повернення в Україну я залишив роботу в адвокатурі, продовжуючи вдосконалювати переклад, і згодом вийшла його друга редакція. В 2000 році вийшла третя редакція перекладу за назвою «Євангеліє Царства». А сьогодні ми вже маємо четверту редакцію російського перекладу і першу редакцію українського і росій­ського паралельних перекладів Нового Завіту, яка називається "Вічне Євангеліє".

У Києві, де я народився й виріс, Господь дивним чином познайомив мене в 1997 році з ученими Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України, філологами, прекрасними фахівцями у своїй галузі, які до того ж є глибоко віруючими людьми. Я став співпрацювати з ними, і вони весь цей час безкорисливо трудилися зі мною в цій роботі. Це насамперед кандидат філологічних наук Л.Л. Шевченко, що незабаром буде захищати докторську дисертацію по темі: «Концептографія Нового Завіту», роботу над якою вона почала ще в середині 90-х років. Неоціненний внесок у цю працю вніс як рецензент і консультант академік НАН України, доктор філологічних наук, професор В.М. Русанівський. Із глибоким розумінням важливості цієї праці й необхідності створення в Україні нового перекладу Священного Писання, який би відповідав усім нормам літературної мови й правопису, всі ці роки ставився директор цього фонду, член-кореспондент НАН України В.А. Широков, незважаючи на велику зайнятість у роботі фонду по підготовці й виданню 20-ти томного тлумачного Словника української мови. І інші співробітники цього фонду брали участь у редакторській роботі над перекладом. Разом з ними ми працювали з 2000 року над паралельними перекладами українською і російською мовами «Вічного Євангелія», яке у жовтні 2009 року вийшло друком. Це його перша презентаційна редакція, накладом три тисячі примірників, де більше тисячі зносок і приміток, два скорочених словника – український і російський на 150 сторінках, немов міні-енциклопедія; грецько-український і грецько-російський словники; а в тексті всі слова Господа Ісуса Христа виділені червоним шрифтом.

Тому я вдячний Господеві за це покликання на моє життя, що я маю честь і благодать трудитися над найціннішим, що є на цій землі – над вічним і незмінним Словом Божим!

Слова Господні – слова чисті,
cрібло,
очищене від землі,
в горнилі сім разів
переплавлене.

(Псалом 11:7)

НОВИНИ

До відома читачів нашого сайту!

Ви вже маєте можливість читати наш сайт російською мовою.

Ми вдячні Вам за Вашу увагу до нашого сайту.

НОВИНКА!

Вийшли відео-диски
«ДОБРА ЗВІСТКА ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ»
українською і російською мовами – візуальна гармонізація четвероєвангелія.
Тексти Євангелій наводяться в новому перекладі В.О. Громова «ВІЧНЕ ЄВАНГЕЛІЄ».

Далі >>

НЕЗАБАРОМ!

Готується до виходу у світ оновлене паралельне українсько-російське видання, українско-англійське та російсько-англійське видання «Вічного Євангелія» (український та російський тексти - переклад Громова В.О., англійський - Нова версія короля Якова (NKJV))


www.000webhost.com